Бойовий стрес і його наслідки: що важливо знати психологу

Бойовий стрес не є ані слабкістю, ані хворобою. Це реакція нормальної психіки на умови, у яких під загрозою опиняються життя, цілісність тіла і свобода, а сама загроза походить від іншої людини. З такими реакціями дедалі частіше працюють не лише військові психологи, а й цивільні: до них приходять військовослужбовці у відпустці чи після ротації, ветерани, члени родин. І саме цивільному психологу найлегше помилитися, якщо він дивиться на бойовий досвід крізь звичну оптику кризи чи тривоги.

Складність у тому, що значна частина бойових реакцій розгортається на рівні фізіології, а не смислів. Сигнал загрози проходить коротким шляхом швидше, ніж його встигає опрацювати кора: у вебінарі це показано на розвилці ЛеДу, 12 мілісекунд проти 30-40. Кортизол впливає на роботу гіпокампа, префронтальна кора відключається, а на високій частоті серцебиття послідовно втрачається дрібна і складна моторика. Класичні уявлення Ганса Сельє про стрес-реакцію допомагають побачити тут не «неправильну поведінку», а механізм виживання. Без цього розуміння психолог ризикує інтерпретувати там, де людині спершу потрібна стабілізація, і пропустити ознаки, за яких потрібна невідкладна допомога.

Важливо й розрізняти стани: гостру бойову стресову реакцію, хронічне бойове виснаження, кумулятивний стрес, відкладену латентну реакцію і посттравматичний стресовий розлад. Галина Ларіонова працює з діючими військовослужбовцями і є інструктором з тактико-психологічної підготовки, тому вебінар побудовано навколо практичних питань: що психолог може зробити на лінії зіткнення, що після ротації, а що варто залишити реабілітації. Ви отримаєте світлофор стресу з чотирма зонами, який однаково зручно прикладати і до клієнта, і до себе, огляд протоколів НАТО за трьома рівнями (iCOVER, YaHaLOM, BICEPS, PFA, TRiM, COSC), мотиваційне інтерв’ю OARS з прикладами формулювань і шкалу суб’єктивного дистресу SUDS з термометром 0-100, щоденником і порогами для звернення.

Цей запис не замінює спеціалізованого навчання роботі з психотравмою і не робить цивільного психолога військовим. Його завдання скромніше й практичніше: дати карту, на якій видно, де закінчується ваша частина роботи, і спільну мову з військовими колегами та службами, до яких клієнта, можливо, доведеться направити.