Самосаботаж

Самосаботаж зазвичай описують як погану звичку: людина відкладає, не доводить справу до кінця, зриває її в останній момент. Психодинамічний погляд бачить у цьому інше. Симптом виконує функцію і є спробою психіки розв’язати внутрішній конфлікт між бажанням змін і страхом утратити знайомого себе. Джеймс Холліс помічав, що психіка більше орієнтована на знайоме, ніж на щасливе, тому рух уперед може лякати не менше, ніж невдача.

Для психолога ця тема складна вдвічі. У роботі з клієнтом легко пояснити саботаж «страхом успіху» і на цьому зупинитися, хоча за таким поясненням часто стоїть глибше питання: хто я, якщо більше не живу так, як звик. А у власному житті знання механізмів від них не захищає. Можна багато працювати з чужими змінами, активно вчитися, роками відкладати власний професійний крок і не помічати, де саме зупиняєшся сам.

Ілона Пукач розглядає самосаботаж через ідентичність. Модель ідентичності на чотирьох опорах допомагає побачити, що саме похитнеться, якщо зміни відбудуться, а питання «куди ви тікаєте» розкладає втечу на чотири напрями: тіло, діяльність, контакти, фантазії. Окреме місце посідають екзистенційний блок з темою непрожитого життя, його втратами, переломними моментами й незатребуваними талантами, і тінь об’єкта: те, що дитина вбирає від значущих дорослих разом із турботою. Так стає видно, що за відкладанням часто стоїть не слабка воля, а лояльність до давніх правил.

Вебінар зроблено як простір для власної роботи психолога. Ви пройдете вправи «А що, як у мене вийде?» і «Хто на сцені?», два набори питань для роздумів про вихователів дитинства і «16 асоціацій Юнга», проведені з групою наживо. Замість універсального рецепта ви зможете побачити, які з десяти форм самосаботажу і шести блоків на шляху до змін стосуються саме вас. Цей досвід згодиться і в роботі з клієнтами, які приходять із запитом «я сам собі заважаю»: модель ідентичності й п’ять функцій симптому дають для неї робочу рамку.