Кенселінг: що означає «кенселити» і як культура скасування впливає на людей

Кенселінг, або культура скасування (англ. cancel culture), — це масова публічна відмова в підтримці людині, бренду чи організації через слова або вчинки, які спільнота вважає неприйнятними. Зазвичай усе починається з хвилі осуду в соцмережах, а закінчитися може відписками, бойкотом, скасованими концертами, розірваними контрактами чи звільненням.

Дієслово «кенселити», або «закенселити», походить від англійського to cancel — «скасувати». Закенселити людину означає публічно засудити її, перестати підтримувати її роботу й закликати до цього інших. У розмові кажуть і коротше: «його кенсельнули», «її скасували».

Культура скасування — не діагноз і не науковий термін, а назва суспільного явища. Психологи вивчають його складники: моральне обурення, публічне присоромлення, виключення з групи. Нижче — що про них відомо, чим кенселінг відрізняється від критики й цькування і що допомагає тим, хто опинився в центрі такої хвилі.

Що означає «кенселити»: звідки взялася культура скасування

За версією дослідницького Pew Research Center, вислів виріс зі сленгового «cancel» у значенні «розірвати стосунки з кимось», яке прозвучало в пісні 1980-х. Згодом слово перейшло в кіно й телебачення, а звідти в соцмережі, де «скасовувати» почали публічних людей. Близький і старіший термін — call-out culture, культура публічного викриття. Масовим явище стало наприкінці 2010-х разом із хвилею звинувачень у домаганнях під хештегом #MeToo, а австралійський словник Macquarie назвав cancel culture словом 2019 року.

Ставлення до кенселінгу досі розділене. У вересні 2020 року Pew опитав 10 093 дорослих у США, і лише 44% із них сказали, що чули про культуру скасування досить багато. Ті, хто знав термін, найчастіше пояснювали його як спосіб притягнути людей до відповідальності, рідше — як цензуру. На ширше запитання про публічні «виклики» в соцмережах 58% відповіли, що так людей притягують до відповідальності, а 38% — що так карають тих, хто на це не заслуговує.

В українському медіапросторі слово має ще одне вживання. Після початку повномасштабного вторгнення 2022 року «культурою скасування» часто називають відмову від російських книжок, музики, фільмів і концертів, насамперед від артистів, які підтримали війну. Одні автори наголошують, що це не модний онлайн-конфлікт, а реакція суспільства на агресію, інші дискутують про межі такої відмови. Для психолога тут важлива різниця: ідеться не про реакцію на окремий допис, а про спільну позицію, що спирається на групову ідентичність і досвід війни.

Чому онлайн-натовп «заводиться»: психологія морального обурення

Моральне обурення — давня емоція, яка спонукає присоромити й покарати порушника норми. Психологиня Моллі Крокетт (2017) звернула увагу, що наживо ми стикаємося з чужими провинами нечасто: у дослідженні повсякденного морального досвіду, на яке вона спирається, менш ніж 5% епізодів стосувалися аморальних учинків, які людина бачила чи пережила сама. Про чужі провини люди частіше дізнавалися онлайн, і саме такі новини викликали сильніше обурення, ніж побачене наживо чи прочитане в газеті.

Крокетт пояснює це «економікою» обурення. В мережі його висловлювати дешевше: ризик відплати менший, бо людина говорить переважно до однодумців і ховається в натовпі, а співчуття слабне, бо мішень — аватарка, а не живе обличчя. Присоромити незнайомця на безлюдній вулиці значно ризикованіше, ніж приєднатися до тисяч коментаторів. Водночас вигода зростає: обурений допис демонструє вашу моральність усій мережі одразу.

Емоція ще й прискорює поширення. Вільям Брейді та колеги (2017) проаналізували 563 312 дописів про контроль над зброєю, одностатеві шлюби та зміну клімату. Кожне додаткове слово, яке водночас несло моральну оцінку й емоцію, збільшувало поширення допису приблизно на 20%. Найсильніше це працювало всередині своєї спільноти, а не між таборами, тож обурення підживлює групову поляризацію.

Пізніше Брейді разом із Крокетт (2021) простежили 7331 користувача і 12,7 мільйона твітів. Якщо за обурений допис людина отримувала більше лайків і репостів, наступного дня вона частіше обурювалася знову. Ефект невеликий, подвоєння реакцій давало приріст на 2–3%, але лайки працюють як підкріплення, і платформа роздає їх щодня. Крім того, користувачі підлаштовували тон під своє оточення, тобто засвоювали соціальні норми власної мережі.

Парадокс у тому, що масовість б'є по самих обурених. Савока і Монін (2018) у шести дослідженнях за участю 3377 людей показували образливий допис і реакції на нього. Автора того самого обуреного коментаря оцінювали гірше, коли поруч було багато схожих: вірусне обурення здавалося надмірним і викликало співчуття до мішені. Для спостерігачів хвиля легко перетворюється зі «справедливості» на цькування.

Тому, на кого спрямована хвиля, ці закономірності мало що змінюють у моменті: тривога, безсоння й нав'язливе перечитування коментарів можуть тривати тижнями. Якщо ви впізнаєте в цьому себе, не чекайте, поки все «саме мине»: психологічна допомога онлайн дає змогу обговорити пережите з фахівцем, не виходячи з дому.

Що відчуває «скасована» людина: остракізм і соціальний біль

З погляду психології кенселінг — це масовий публічний остракізм, тобто виключення з групи. Кіплінг Вільямс в огляді досліджень остракізму (2007) описує його як сигнал загрози: для соціальної істоти бути проігнорованою чи відкинутою небезпечно, тож реакція виникає миттєво, як рефлекс, із болем, смутком і гнівом.

Під загрозою опиняються чотири базові потреби: належність, самооцінка, контроль і відчуття значущого існування, тобто що тебе помічають і ти щось важиш. Перевіряють це в Cyberball — онлайн-грі в м'яч, де учасник думає, що грає з іншими людьми, а насправді з програмою, і після кількох пасів «партнери» перестають кидати йому м'яч. Метааналіз Хартгерінка та колег (2015) об'єднав 120 таких експериментів з 11 869 учасниками: середній ефект виявився великим і не залежав від статі, віку чи країни.

Чи болить відкидання по-справжньому? Ранні дослідження з нейровізуалізацією, описані в огляді Вільямса, знаходили під час виключення активність у зонах, пов'язаних із фізичним болем. Пізніше Ву та колеги (2014) перевірили це точнішим методом на 60 учасниках і з'ясували, що мозок кодує фізичний біль і переживання відкидання різними патернами. Тож «соціальний біль» — влучна назва для переживання, але не доказ, що це той самий біль, що й від опіку.

Кенселінг додає до звичного остракізму те, чого немає в лабораторії. Він публічний: ганьбу бачать знайомі, колеги, родичі. Він масовий: відкидають тисячі людей, яких ви ніколи не зустрічали. І він незабутній, бо скріншоти й пошук повертають історію через роки. Тому разом із виключенням людина переживає гострий сором — відчуття, що поганий не вчинок, а вона сама. Журналіст Джон Ронсон зібрав у книжці «So You've Been Publicly Shamed» (2015) історії людей, чиє життя змінила одна хвиля публічного осуду.

Вільямс описує три стадії реакції. Перша, рефлекторна, — біль і загроза потребам одразу після виключення. Друга, рефлексивна, — людина осмислює подію й намагається відновити зачеплені потреби: хто повертає належність, частіше тягнеться до інших, а хто повертає контроль і визнання, інколи стає ворожим. Третя — стадія змирення: якщо виключення триває довго, з'являються безпорадність, відчуженість, депресія й відчуття власної нікчемності.

Щоб не дійти до змирення, важливо повернути належність там, де вас бачать цілком, а не через одну історію: серед близьких, давніх друзів, у спільноті за інтересами. Для багатьох таким простором стає терапевтична група: кілька людей і фахівець, із якими можна поступово проговорити пережите й на власному досвіді переконатися, що відвертість не веде до вигнання.

Кенселінг, критика, бойкот і цькування: у чому різниця

Слово «кенселінг» часто чіпляють до будь-якої незгоди, і це розмиває його зміст. Ось як відрізнити суміжні явища:

Явище	Що в центрі	Чи пропорційно	Чи є шанс виправитися	Хто вирішує
Критика	Конкретний вчинок чи слова	Так, якщо по суті	Так, критика чекає змін	Той, хто висловлюється
Притягнення до відповідальності	Заподіяна шкода	Наслідки відповідають провині	Так: вибачення, виправлення	Суд, роботодавець, фахова спільнота
Бойкот	Відмова купувати чи підтримувати	Залежить від приводу	Так, бойкот може скінчитися	Кожен для себе
Кенселінг	Людина цілком, а не вчинок	Часто ні: хвиля більша за привід	Рідко: старі дописи не зникають	Онлайн-натовп
Цькування	Приниження конкретної людини	Ні	Не передбачено	Кривдник і його група
Остракізм	Ігнорування, виключення з групи	Ні	Залежить від групи	Група

Межі між ними рухомі. Критика, підхоплена тисячами людей, може перейти в кенселінг, а кенселінг — у тривалу стигматизацію, коли ярлик «скасованого» визначає, як людину сприймають усюди, навіть там, де про привід уже ніхто не пам'ятає. Головний орієнтир — пропорційність: чи відповідає реакція вчинку і чи лишає людині шанс його виправити.

Якщо до осуду додаються погрози, образи в особистих повідомленнях, оприлюднення адреси чи телефону, переслідування родичів, — це вже не дискусія, а цькування. Діяти тут варто так само, як при булінгу: фіксувати повідомлення, скаржитися платформі, а за погроз звертатися до поліції.

Навіть коли хвиля минула, страх осуду може залишитися й поширитися на все: людина перестає писати, відмовляється від виступів, уникає зустрічей, де її можуть упізнати. Якщо через цей страх ви місяцями уникаєте людей і публічних ситуацій, з ним допомагає працювати психолог при соціальній тривожності.

Якщо кенселять вас: що допомагає

Перші дні зазвичай найгостріші. Ось що допомагає пройти їх і не зробити гірше:

• зробіть паузу й не відповідайте в розпалі: емоційний коментар легко стає новим приводом;
• вимкніть сповіщення й попросіть когось із близьких переглядати згадки замість вас;
• збережіть скріншоти погроз і поширених особистих даних, вони знадобляться для скарг;
• відділіть вчинок від себе: «я помилився» не те саме, що «я поганий», і справжню помилку можна визнати, коли емоції вщухнуть;
• тримайтеся звичного ритму: сон, їжа, рух і люди, з якими безпечно.

Зверніться до психолога чи психотерапевта, якщо тривога, безсоння, апатія чи напади паніки тривають тижнями, якщо ви перестали виходити з дому або заспокоюєтеся алкоголем. Якщо з'являються думки про смерть чи самоушкодження, не залишайтеся з ними наодинці: зателефонуйте на кризову лінію 0 800 33 20 29 (цілодобово, безкоштовно) або попросіть близьку людину побути поруч.

Якщо хочеться приєднатися: як не стати частиною натовпу

Більшість учасників кенселінгу не вважає себе кривдниками: кожен лише поставив лайк чи написав один коментар. Але дослідження Савоки і Моніна показує, що сторонні люди бачать суму реакцій, а не кожну окремо: що більше схожих коментарів, то надмірнішою здається хвиля. Перш ніж приєднатися, корисно запитати себе:

• чи перевірені факти, чи бачили ви першоджерело, а не переказ або вирізаний фрагмент;
• чого саме ви хочете: щоб людина зрозуміла помилку чи щоб її покарали якнайсильніше;
• чи сказали б ви те саме цій людині в обличчя.

Якщо незгода справжня, її можна висловити адресно й по суті: це критика, а не участь у хвилі. Інколи найкорисніший внесок у ситуацію — не ще один коментар, а мовчання.

Окремо про підлітків. У шкільних чатах «скасування» має ті самі риси: однокласника видаляють із групи, пересилають його скріншоти, домовляються з ним не спілкуватися. Для підлітка, для якого прийняття однолітків дуже важливе, це особливо болісно. Батькам варто розпитувати не лише про те, що сталося в школі, а й про те, що відбувається в чатах, і разом зі школою втручатися, якщо виключення повторюється.

Як досліджують кенселінг: методи і межі поняття

Окремого інструменту для «культури скасування» немає, тож дослідники вимірюють її складники:

Методика	Що вимірює	Автори, рік	Як це виглядає
Cyberball	Реакцію на виключення з групи	Вільямс і Джарвіс, 2006 (за оглядом Вільямса)	Онлайн-гра в м'яч, де «партнери» перестають пасувати учаснику
Шкала загрози потребам	Належність, самооцінку, контроль, значуще існування	Вільямс (за метааналізом Хартгерінка та ін.)	Опитувальник одразу після гри
Аналіз морально-емоційної лексики	Як моральні й емоційні слова впливають на поширення	Брейді та ін., 2017	Підрахунок таких слів у 563 312 дописах
Класифікатор цифрового обурення (DOC)	Чи містить допис моральне обурення	Брейді та ін., 2021	Машинне навчання на 26 000 розмічених твітів
Експеримент «вірусного обурення»	Як оцінюють коментатора серед багатьох схожих	Савока і Монін, 2018	Допис і різна кількість обурених коментарів
Опитування громадської думки	Ставлення до публічних «викликів»	Pew Research Center, 2020	10 093 дорослих у США

У цих даних є очевидні межі. Більшість досліджень проведено в США і переважно на матеріалі Twitter, лабораторна гра триває кілька хвилин, а справжня хвиля — тижні. Українських досліджень психологічних наслідків кенселінгу поки бракує, тож висновки варто переносити обережно.

Міфи і факти про кенселінг

Насправді	Поширений міф
Кенселінг — назва суспільного явища; науковці вивчають обурення, присоромлення й остракізм	Культура скасування — психологічний діагноз чи доведена теорія
Кожне морально-емоційне слово підсилює поширення допису, тож хвиля росте сама	Обурення в мережі завжди пропорційне провині
Коли обурених коментарів багато, спостерігачі частіше співчувають мішені	Що більше людей засуджує, то переконливіше це для інших
Навіть коротке виключення в лабораторній грі знижує відчуття належності й контролю	Ігнорування в мережі не може зачепити по-справжньому
Мозок кодує фізичний біль і відкидання різними патернами	Учені довели, що відкидання болить так само, як опік
Критика вчинку лишає шанс виправитися, кенселінг часто ні	Будь-яка публічна критика — це вже кенселінг

Джерела

• Crockett M. J. Moral outrage in the digital age. Nature Human Behaviour, 2017; 1(11):769–771. DOI: 10.1038/s41562-017-0213-3 · PMID: 31024117
• Brady W. J. та ін. Emotion shapes the diffusion of moralized content in social networks. PNAS, 2017; 114(28):7313–7318. DOI: 10.1073/pnas.1618923114 · PMID: 28652356 · Повний текст
• Brady W. J. та ін. How social learning amplifies moral outrage expression in online social networks. Science Advances, 2021; 7(33):eabe5641. DOI: 10.1126/sciadv.abe5641 · PMID: 34389534 · PMC: PMC8363141
• Sawaoka T., Monin B. The paradox of viral outrage. Psychological Science, 2018; 29(10):1665–1678. DOI: 10.1177/0956797618780658 · PMID: 30091685
• Williams K. D. Ostracism. Annual Review of Psychology, 2007; 58:425–452. DOI: 10.1146/annurev.psych.58.110405.085641 · PMID: 16968209
• Hartgerink C. H. J. та ін. The ordinal effects of ostracism: a meta-analysis of 120 Cyberball studies. PLoS ONE, 2015; 10(5):e0127002. DOI: 10.1371/journal.pone.0127002 · PMID: 26023925 · Повний текст
• Woo C.-W. та ін. Separate neural representations for physical pain and social rejection. Nature Communications, 2014; 5:5380. DOI: 10.1038/ncomms6380 · PMID: 25400102 · Повний текст
• Vogels E. A. та ін. Americans and 'Cancel Culture': Where Some See Calls for Accountability, Others See Censorship, Punishment. Pew Research Center, 19.05.2021. Pew Research Center
• Macquarie Dictionary. Word of the Year 2019: cancel culture (вибір комітету словника).
• Ronson J. So You've Been Publicly Shamed. New York: Riverhead Books, 2015.