Що таке кохання з погляду психології: хімія, теорія Стернберга і як почуття змінюється з часом

Про кохання написано тисячі пісень і книжок, але, коли ставиш собі просте запитання «це кохання чи просто закоханість?», відповіді раптом бракує. Почуття здається то хімією, то долею, то звичкою, а з роками ще й змінюється так, що інколи лякає.

Розбираємо, що психологи називають коханням, чим воно відрізняється від закоханості, чому дехто закохується швидко й часто, що насправді відбувається в мозку та з гормонами, які види кохання описав Роберт Стернберг і чи буває пристрасть після десятиліть спільного життя.

Що таке кохання з погляду психології

У науковій літературі єдиного визначення кохання немає: різні школи наголошують на різному. Огляд досліджень 2021 року описує романтичне кохання як мотиваційний стан, пов'язаний з бажанням довгострокового союзу з конкретною людиною; цей стан має свої когнітивні, емоційні, поведінкові, нейронні й гормональні прояви. Психологиня Елейн Гетфілд коротше називає пристрасне кохання станом сильного прагнення до єднання з іншим.

Кохання не вигадка окремих культур. Антропологи проаналізували 166 культур світу й не знайшли свідчень романтичного кохання лише в 15, і здебільшого через брак даних. Переживання, схожі на закоханість, описують уже діти близько чотирьох років, а в підлітковому віці кохання вперше виявляється на повну силу.

Водночас не всі люди відчувають романтичний потяг, і це теж норма. Про це ми окремо розповідаємо в статті про аромантичність.

Якщо ваші почуття заплуталися і хочеться спокійно розібратися, що з вами відбувається, стане в пригоді психологічна допомога онлайн: у розмові з фахівцем легше відокремити власні бажання від чужих очікувань.

Любов і кохання: у чому різниця

В українській мові є два слова, і це зручно. Словник української мови подає кохання як любов у першому значенні, тобто романтичне почуття до людини. А любов ширша: це й прихильність до близьких, і глибока повага, і почуття до батьків чи дітей, і пристрасть до справи. Тому кохання — один із видів любові, але не кожна любов є коханням.

Звідси й різниця між «люблю» і «кохаю». «Люблю» можна сказати мамі, другові, місту чи каві. «Кохаю» зазвичай звучить лише в романтичних стосунках. У російській мові обидва значення передає одне слово «любовь», тому там частіше розрізняють «влюблённость» і «любовь».

Закоханість чи кохання: як відрізнити

Закоханість — це гострий початок: людина постійно думає про іншого, хвилюється і схильна ідеалізувати партнера. Тому його недоліки на старті просто не помічаються, а будь-яка дрібниця здається знаком долі.

Кохання тримається на іншому: на знанні реальної людини, з її втомою, поганим настроєм і звичками, на довірі й спільних планах. Психологиня Сандра Лангеслаг описує романтичне кохання через два виміри, закоханість і прив'язаність, які можуть існувати водночас. Тож це не два різні почуття, а дві грані, співвідношення яких з часом змінюється.

Буває, що закоханість стає нав'язливою: думки про іншого займають усе життя, а настрій повністю залежить від його реакції. Такий стан психологи називають лімеренцією, і він відрізняється від зрілого кохання спрямованістю на фантазію, а не на реальну людину.

Щоб зрозуміти, на якому етапі ви зараз, можна чесно відповісти собі на кілька запитань:

1. Чи доводилося бачити цю людину втомленою або у сварці, і чи лишилося тепло?
2. Чи спокійно вам, коли кілька годин немає зв'язку?
3. Чи можна говорити з нею про важливе й неприємне?
4. Чи є плани, які підтримують обоє?
5. Чи лишилися у вашому житті друзі, робота, власні заняття?
6. Чи помітні вам недоліки партнера, і чи вдається приймати їх без знецінення?
7. Чи витримують ваші почуття сварку без страху, що все скінчилося?

Це питання для роздумів, а не тест. Якщо ж у парі зникла закоханість і з'явилися сумніви, чи залишилося кохання, їх варто обговорити разом. Тут знадобиться допомога сімейного психолога онлайн: з фахівцем парі легше зрозуміти, що змінилося, і знайти нову форму близькості.

Чому дехто закохується швидко й часто: емофілія

Деякі люди закохуються легко, швидко й неодноразово, іноді навіть у кількох людей водночас. Психологи називають таку схильність емофілією (англ. emophilia). Це риса, а не розлад: вона описує, наскільки легко й часто людина закохується, і в різних людей виражена від слабкої до сильної.

Емофілію вимірюють шкалою з десяти тверджень, наприклад «я легко закохуюся», «я відчуваю романтичний зв'язок одразу», «я люблю саме відчуття закоханості». Порогів чи норм у шкали немає, тому вона не ставить діагнозу, а лише показує, наскільки людині властива ця риса.

Найбільше дослідження емофілії провели в Скандинавії: 2 607 учасників. Різниці між чоловіками й жінками не знайшли, а з віком емофілія трохи знижується. Люди з вищою емофілією мали дещо більше стосунків і частіше повідомляли про зради, але обидва ефекти малі, а напрямок зв'язку дослідження встановити не може.

Важливо не плутати емофілію з тривожною прив'язаністю. Дослідники пояснюють різницю так: емофілія — це рух до винагороди, людина закохується, бо їй подобається закохуватися. Тривожна прив'язаність працює через страх: потреба в іншому, страх самотності й покинутості.

Ризик швидкої закоханості в тому, що в поспіху легше пропустити тривожні сигнали. Надто бурхливий старт, коли нова людина вже за тиждень говорить про долю, буває не щирим почуттям, а тактикою впливу. Як її розпізнати, ми розбирали в статті про лавбомбінг.

Що відбувається в мозку закоханої людини

Дослідження із застосуванням томографії показали: коли закохана людина дивиться на фото коханого, активуються ділянки системи винагороди, багаті на дофамін, зокрема вентральна тегментальна область. Саме тому кохання так нагадує ейфорію, а розлука — ломку.

Американська антропологиня Гелен Фішер навіть назвала романтичне кохання «природною залежністю». Це метафора, а не діагноз: вона пояснює, чому так сильно тягне до людини і чому так боляче її втрачати. Тож дофамін тут не «гормон щастя», а сигнал, що підштовхує шукати винагороду й діяти.

Фішер також запропонувала модель трьох систем: статевий потяг, романтичний потяг і прив'язаність. Вони пов'язані, але можуть працювати окремо, тому можна відчувати потяг без близькості або глибоку прив'язаність без пристрасті.

Дофамін, окситоцин, серотонін: що доведено, а що ні

Про «хімію кохання» побутує багато міфів, і частина з них спирається на поодинокі дослідження. Ось що показують дані:

Що показують дослідження	Поширений міф
Фото коханої людини активує систему винагороди, багату на дофамін	«Кохання — це просто дофамін, як від солодкого»
У нових пар знаходили більше окситоцину, але досліджень з перевіреною шкалою кохання немає	«Окситоцин — гормон кохання і довіри»
Дані про серотонін у закоханих суперечливі: у чоловіків його знаходили менше, у жінок більше	«Закоханість — це нестача серотоніну»
У перші місяці кортизол вищий, а через 12–24 місяці відмінності зникають	«Хімія кохання закінчується рівно за три роки»

Огляд 2021 року прямо зазначає: досліджень, які вимірювали б окситоцин у закоханих і водночас оцінювали б їхнє кохання перевіреною шкалою, поки немає. Отже, «гормон кохання» — красивий образ, а не науковий факт.

Цікавіше з кортизолом. Італійські дослідники виміряли гормони в людей, закоханих не довше шести місяців: рівень кортизолу, гормону стресу, був у них вищим, ніж у контрольній групі. Через 12–24 місяці всі гормональні відмінності зникли. Тобто закоханість для тіла — це ще й стан приємного, але все-таки стресу.

Трикутна теорія кохання Стернберга і сім видів кохання

Найвідоміша психологічна модель кохання належить американському психологу Роберту Стернбергу. Він описав три складники. Близькість — тепло, спілкування, відчуття зв'язку. Пристрасть — хвилювання, бажання, фізичний потяг. Зобов'язання — найбільш свідомий складник, рішення бути разом і підтримувати стосунки.

Різні поєднання цих трьох складників дають сім видів кохання. Лише близькість — це симпатія, лише пристрасть — закоханість, лише зобов'язання — порожнє кохання. Близькість і пристрасть разом — романтичне кохання, близькість і зобов'язання — товариське, пристрасть і зобов'язання без близькості — безглузде. А досконале кохання поєднує всі три, і втримати його найважче.

Модель не лишилася теорією: коротку шкалу Стернберга з 15 тверджень 2024 року перевірили на понад 60 тисячах людей у 37 мовних версіях, серед них і в українській. Тож три складники кохання виявилися досить універсальними для різних культур.

Як кохання змінюється з часом

Гострий стан закоханості не триває вічно. Психологи традиційно оцінюють його в півтора-три роки, а гормональні зміни, як ми бачили, вирівнюються вже через 12–24 місяці. Але це не означає, що кохання закінчується. Змінюється його форма.

Довго вважали, що з роками пристрасне кохання згасає, а дружнє, товариське залишається. Елейн Гетфілд перевірила це на молодятах і на жінках, які прожили в шлюбі десятиліття. Виявилося, що час однаково трохи послаблює обидва види кохання, але й на другому році шлюбу молодята повідомляли про досить сильне почуття.

Тому спад гостроти почуттів — нормальна частина стосунків, а не сигнал, що «щось пішло не так». Які етапи проходить пара і що допомагає зберегти близькість, ми розбирали в статті про стосунки у шлюбі.

Чи буває довге пристрасне кохання

Буває, і дані це підтверджують. В іспанському дослідженні 2 988 пар 25% тих, хто разом менше 10 років, і 11% тих, хто разом понад 30 років, сказали, що дуже сильно закохані. Почуття помітно слабшало в перше десятиліття шлюбу, а далі майже не змінювалося.

Важлива деталь: у тривалому коханні зникає нав'язливість. Людина більше не думає про партнера постійно і не тривожиться, коли його немає поруч, але тепло й бажання бути разом залишаються. Зі стійким коханням пов'язані позитивні думки про партнера, думки про нього на відстані й ніжність.

Тож формула «кохання живе три роки» — це назва роману, а не результат досліджень. Для частини пар пристрасть з роками стає спокійнішою, але не зникає.

Кохання з першого погляду: що показують дослідження

Нідерландські психологи вивчили кохання з першого погляду в онлайн-опитуванні, у лабораторії і на трьох вечорах знайомств. Виявилося, що в такі моменти люди не відчували ні високої пристрасті, ні близькості, ні зобов'язання. Найкраще кохання з першого погляду передбачала фізична привабливість іншої людини.

Автори дійшли висновку, що кохання з першого погляду — це сильний початковий потяг, який деякі люди вже потім, згадуючи історію пари, називають коханням. Воно може стати початком справжнього почуття, але саме по собі ще ним не є.

До речі, швидко закохуються далеко не всі. В одному дослідженні китайських та американських учасників 38% закохувалися швидко, а 35% повільно. А серед іранських учасників 70% казали, що закохуються повільно або дуже повільно.

Стилі кохання за Джоном Лі

Канадський соціолог Джон Лі запропонував іншу модель: не види, а стилі кохання. Він виділив шість: ерос (пристрасне), людус (ігрове), сторге (дружнє), прагма (практичне), манія (тривожне, залежне) і агапе (жертовне). Він узяв грецькі назви, але його стилі не те саме, що давньогрецькі «види любові»: для стилів Лі є окрема шкала.

Стиль манія найбільше нагадує те, що в побуті називають залежністю: ревнощі, страх втрати, гойдалки настрою. Але не кожна людина з таким стилем залежна. Залежністю стає стан, коли без іншої людини життя ніби зупиняється, а стосунки тримаються попри біль.

Більшість людей поєднує кілька стилів, і в різних стосунках вони можуть змінюватися. Дізнатися власний профіль допоможе тест на стиль кохання LAS: 24 твердження, анонімно, з поясненням кожного стилю.

Кохання і тип прив'язаності

У психології стосунків є впливова ідея: романтичне кохання спирається на ті самі механізми прив'язаності, що й зв'язок дитини з батьками. Те, як ми навчилися довіряти й шукати підтримки в дитинстві, впливає на те, як ми кохаємо дорослими.

Дані її підтримують: романтичне кохання частіше пов'язане з надійним типом прив'язаності і рідше з уникаючим. Людям з надійною прив'язаністю легше довіряти, говорити про почуття й переживати конфлікти без страху втрати. Тому робота з власним типом прив'язаності часто змінює й те, як людина кохає.

Що в наших силах і коли звернутися до психолога

Здається, що почуття приходять і йдуть самі. Але дослідження Сандри Лангеслаг показали, що кохання до певної міри можна регулювати. Люди розповідали, що використовують переосмислення, відволікання, уникання і нові заняття, щоб пережити розрив або підтримати почуття в довгих стосунках. В експерименті переосмислення справді посилювало або послаблювало почуття залежно від того, на що воно було спрямоване.

На практиці це означає: щоб підтримати кохання, корисно частіше думати про те, що цінуєте в партнері, і помічати хороше. А щоб пережити розрив, навпаки, допомагає тверезо подивитися на недоліки стосунків і зайнятися власним життям. Якщо розставання чи розлучення забирає всі сили, підтримку дає психолог при розлученні, з яким можна пройти цей період без самотності й самозвинувачень.

Звернутися до психолога варто, якщо почуття поглинають усе життя, стосунки повторюють один і той самий болісний сценарій, після розриву тижнями не відпускає пригнічений стан або в парі з'явилися страх, приниження чи контроль. Якщо пригніченість глибока, за потреби ми можемо направити вас до лікаря-психіатра, з яким співпрацюємо, і допомогти домовитися про прийом.

Якщо в стосунках є насильство, можна звернутися на урядову лінію 1547 з питань протидії домашньому насильству, на національну лінію «Ла Страда-Україна» 116 123 (з мобільного) або 0 800 500 335, а в разі безпосередньої небезпеки — до поліції за номером 102.

Джерела

• Bode A., Kushnick G. Proximate and Ultimate Perspectives on Romantic Love. Frontiers in Psychology, 2021; 12:573123. DOI: 10.3389/fpsyg.2021.573123 · PMID: 33912094 · Повний текст
• Kowal M., Sorokowski P., Dinić B. M. та ін. Validation of the Short Version (TLS-15) of the Triangular Love Scale (TLS-45) Across 37 Languages. Archives of Sexual Behavior, 2024; 53(2):839–857. DOI: 10.1007/s10508-023-02702-7 · PMID: 37884798 · Повний текст
• Hatfield E., Pillemer J. T., O'Brien M. U., Le Y.-C. L. The Endurance of Love: Passionate and Companionate Love in Newlywed and Long-Term Marriages. Interpersona, 2008; 2(1):35–64. DOI: 10.5964/ijpr.v2i1.17 · Стаття
• Langeslag S. J. E., van Strien J. W. Regulation of Romantic Love Feelings: Preconceptions, Strategies, and Feasibility. PLoS ONE, 2016; 11(8):e0161087. DOI: 10.1371/journal.pone.0161087 · PMID: 27529751 · Повний текст
• Sternberg R. J. A triangular theory of love. Psychological Review, 1986; 93(2):119–135. DOI: 10.1037/0033-295X.93.2.119.
• Marazziti D., Canale D. Hormonal changes when falling in love. Psychoneuroendocrinology, 2004; 29(7):931–936. DOI: 10.1016/j.psyneuen.2003.08.006 · PMID: 15177709.
• Cuenca-Montesino M. L., Graña J. L., O'Leary K. D. Intensity of Love in a Community Sample of Spanish Couples in the Region of Madrid. The Spanish Journal of Psychology, 2015; 18:E79. DOI: 10.1017/sjp.2015.79 · PMID: 26459102.
• Zsok F., Haucke M., De Wit C. Y., Barelds D. P. H. What kind of love is love at first sight? An empirical investigation. Personal Relationships, 2017; 24(4):869–885. DOI: 10.1111/pere.12218.
• Røed S. E., Nærland R. K., Strat M., Pallesen S., Erevik E. K. Emophilia: psychometric properties of the emotional promiscuity scale and its association with personality traits, unfaithfulness, and romantic relationships in a Scandinavian sample. Frontiers in Psychology, 2024; 15:1265247. DOI: 10.3389/fpsyg.2024.1265247 · PMID: 38737950.
• Jones D. N., Curtis S. R. Emophilia, sociosexuality, and anxious attachment: Approach and inhibition differences. Personality and Individual Differences, 2017; 106:325–328. DOI: 10.1016/j.paid.2016.10.032.